Текст пісні Подарки

Лошади бежали не спеша,
Я вполглаза искренне дремал.
Зимний лес, тревогою дыша,
Мне изредка лошадок понукал.
А сани мои давят, давят снег в накат.
Я болен желаньем скорее увидеть тебя.
Я путаю всё, потерял, где рассвет, где закат.
Я еду к тебе, не знавая покоя, ни сна.
Я еду, вспоминаю ту весну,
И наши встречи, девочка моя.
Твои глаза и дивную косу,
В которую вплетал ромашки я.
С тех пор сны мои давно уж дышат тобой.
Все песни, стихи пропитаны мёдом любви.
Влеченье к тебе велико, на пути мне не стой,
Что волки, что кроки, что скрежет колючей зимы.

припев:
А я везу тебе подарки,- свет зари.
Настой живой зубровки, старки, - сам варил.
Рыбки взял тебе на Волге, на Оби.
Осетров, муксун и нельму, - сам ловил.

А я везу тебе подарки, - из тайги.
Топтыжку – мишку, знаешь, еле уговорил.
Морошки, клюквы да брусники с головой.
Всю красу, да и конечно – мою любовь.

Ты знаешь, я давненько здесь осел.
Подался в лес, в берёзовые сны.
От подлости людской и от страстей,
От сплетен, городов и суеты.
Не то чтоб не сдюжил иль вовсе попятную дал,
Здесь, как-то честней, добрей да всё по-мужски.
Здесь по-настоящему, искренне, сдался – пропал.
С собой заберу, всё увидишь сама, - потерпи.
А может всё привиделося мне,
Тут, знаешь, кислород, дурман-трава.
Была ли ты и встреча в той весне,
Но знаю, не жить сердцу без тебя.
А кони всё воздух морозный ноздрями берут,
Средь этих лесов чую запах твой, еду к тебе.
Прими от меня все дары, всей души глубину.
Поставим с тобой здесь мы дом на красивой реке.

припев:
А я везу тебе подарки, - дух станиц,
Донских, Орловских жеребцов да кобылиц.
Песен взял я у казаков – свободы нить,
Просто так не отпустили, пришлось попить.
Ой, я везу тебе подарки, - чудеса.
Заезжал я в Гусь-Хрустальный – ой, мастера.
Озёра в блюдцах, реки в лентах тебе везу.
Всю красу да и конечно – любовь мою.
А я везу тебе подарки – солнца дар.
Янтарь на Балтике я в бусы сам вязал.
А на Полесье просто чудо – полишуки
Из добра тебе соткали рушники.
Ой, я везу тебе подарки – сундучки.
Халцедоны, малахиты, ой, роднички.
Беловежской пущи сказки, сестру-лису.
Всю красу да и конечно – любовь мою. Коні бігли не поспішаючи,
Я упівока щиро дрімав.
Зимовий ліс, тревогою дихаючи,
Мені зрідка конячок понукал.
А сани мої тиснуть, тиснуть сніг у накат.
Я хворий мучиться жагою швидше побачити тебе.
Я вигадую все, що втратив, де світанок, де захід.
Я їду до тебе, не знаючи спокою, ні сну.
Я їду, згадую ту весну,
І наші зустрічі, дівчинка моя.
Твої очі і чудову косу,
В яку вплітав ромашки я.
З тих пір сни мої давно вже дихають тобою.
Всі пісні, вірші просякнуті медом любові.
Потяг до тебе велика, на шляху мені не стій,
Що вовки, що кроки, що скрегіт колючим зими.

приспів:
А я везу тобі подарунки,- світло зорі.
Настій живий зубрівки, старкі, - сам варив.
Рибки взяв тебе на Волзі, на Обі.
Осетрів, муксун і нельму, - сам ловив.

А я везу тобі подарунки, - з тайги.
Топтижку – ведмедика, знаєш, ледве вмовив.
Морошки, журавлини та брусниці з головою.
Всю красу, та й звісно – мою любов.

Ти знаєш, я давненько тут осел.
Подався в ліс, в березові сни.
Від людської підлості і від пристрастей,
Від пліток, міст і суєти.
Не те щоб не сдюжил іль зовсім назад дав,
Тут, як-то чесним, добрішим та все по-чоловічому.
Тут по-справжньому, щиро, здався – пропав.
З собою заберу, все побачиш сама, - потерпи.
А може все привиделося мені,
Тут, знаєш, кисень, дурман-трава.
Чи ти була і зустріч в тій весні,
Але знаю, не серцю жити без тебе.
А коні все морозне повітря ніздрями беруть,
Серед цих лісів чую запах твій, їду до тебе.
Прийми від мене всі дари, усієї душі глибину.
Поставимо з тобою тут ми будинок на красивій річці.

приспів:
А я везу тобі подарунки, - дух станиць,
Донських, Орловських жеребців та кобил.
Пісень взяв я у козаків – свободи нитка,
Просто так не відпустили, довелося попити.
Ой, я везу тобі подарунки, - дива.
Заїжджав я в Гусь-Хрустальний – ой, майстри.
Озера в блюдцях, річки в стрічках тобі везу.
Всю красу та й звісно – моє кохання.
А я везу тобі подарунки – сонця дар.
Бурштин на Балтиці я намисто сам в'язав.
А на Поліссі просто диво – полишуки
З добра тобі рушники виткали.
Ой, я везу тобі подарунки – скриньки.
Халцедони, малахиты, ой, джерельця.
Біловезькій пущі казки, сестру-лисицю.
Всю красу та й звісно – моє кохання.